1.1. Долинська загальноосвітня школа Мелітопольської районної ради Запорізької області розміщена за адресою: Мелітопольський р – н, село Долинське, вул. Широка, буд. № 74

1.2.Долинська ЗШ – навчальний заклад комунальної форми власності, що забезпечує навчання дітей від 6 до 15 років.

1.3. На території школи розміщені: головний корпус школи, приміщення майстерні, газова котельня, зовнішні туалети, пожежна водойма, спортивні та ігрові майданчики, саморобні спортивні споруди, насадження дерев та кущів, колодязі комунікацій. Територія школи частково відгороджена дерев’яною огорожею. Для руху пішоходів розміщено асфальтовані пішохідні доріжки. Для безпеки дорога біля школи по вул. Широкій перекрита для руху автомобілів бетонними обмежувачами швидкості.

1.4. На території школи знаходиться шкільний садок площею 0,50 га.

Поведінка учнів поза школою

1. Поводитись ввічливо.

2. Сідати у міському транспорті тільки тоді, коли всі дорослі сіли і є вільні місця.

3. Бути уважними до дорослих, маленьких дітей, хворих, літніх людей.

4. Дбайливо ставитись до природи.

5. Забороняється вживання алкогольних напоїв, наркотиків, а також паління.

Правила поведінки учнів під час екскурсії

1. Під час слідування до місця перебування та у зворотному напрямку дотримуватися правил дорожнього руху, не виходити на проїжджу частину.

2. Без дозволу керівника групи не залишати місця перебування.

3. В разі поганого самопочуття негайно повідомити керівника групи.

4. Дотримуватися правил пристойної поведінки та виконувати розпорядження керівника групи.

5. Дотримуватися правил протипожежної безпеки під час розведення вогнища.

6. Не торкатися незнайомих предметів, які можуть бути вибухонебезпечними.

7. Паління, вживання алкогольних напоїв та купання в річці суворо заборонені.

Правила поведінки учнів під час туристичних походів

Протягом слідування до і з місця розташування учні:

- слідують за керівником групи;

- не зупиняються та не відходять від групи без дозволу керівника;

- в разі поганого самопочуття негайно повідомляють про це керівнику групи;

- на дільницях поблизу автошляхів дотримуються правил дорожнього руху.

На місці проведення табору учні:

- дотримуються правил пристойної поведінки;

- виконують розпорядження керівників групи;

- дотримуються розпорядку дня;

- дотримуються правил особистої гігієни;

- в разі поганого самопочуття повідомляють керівників групи.

Учням забороняється:

- відходити далі ніж на 200 метрів від місця розташування табору без повідомлення керівників групи;

- підходити до річки та купатися в ній;

- ходити босоніж у лісосмузі;

- смітити на території та наносити шкоду природі;

- користуватися вогненебезпечними предметами;

- розводити зайві багаття;

- палити та вживати алкогольні напої і наркотики.

Вимоги пожежної безпеки

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ПІД ЧАС ВІДПОЧИНКУ

Як відомо, крім періоду навчання, існують канікули, вихідні та святкові дні. В цей час приємно й цікаво відпочити в лісі, біля річки, в селі у родичів. Незрівнянна краса природи виховує найкраще в людині, а її плоди забезпечують наше існування. Водночас недбалі та необережні люди завдають природі найбільшої шкоди, стають винуватцями пожеж.

Безжалісний вогонь може знищити величезні площі лісу, степову рослинність, середовище існування птахів і звірів. Унаслідок природних пожеж змінюється клімат, пересихають русла річок, порушується екологічний баланс.

Відпочинок у природному середовищі рідко обходиться без багаття.

Неправильно розведене, залишене без нагляду, незагашене багаття часто стає причиною лісової пожежі, гасіння якої потребує багато часу та великих зусиль.

Найбільша пожежна небезпека в лісостеповій зоні спостерігається під час жаркої сухої погоди. Але навіть наприкінці весни та на початку літа, коли на поверхні землі багато сухого торішнього листя й трави, вогонь може досить легко зайнятися. Безпосередньо в пожежонебезпечний період, про який нас сповіщають засоби масової інформації, краще утриматися від походів у ліс, розведення багать. У пожежонебезпечних місцях слід бути особливо обережними. Не можна розводити багаття біля дерев, горючих матеріалів, залишати їх без нагляду, покидати місця відпочинку, не впевнившись, що багаття цілковито загашене.

Доцільно призначати чергових біля багаття, які мають підтримувати вогонь і контролювати дотримання пожежної безпеки. Невеликі осередки пожежі слід гасити негайно.

Щорічно внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей.

Якщо виникла пожежа - рахунок часу йде на секунди. Не панікуйте та остерігайтеся: високої температури, задимленості та загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнання і приладів, падіння обгорілих дерев і провалів. Знайте де знаходяться засоби пожежегасіння та вмійте ними користуватися.

ЗАХОДИ ЩОДО РЯТУВАННЯ ПОТЕРПІЛИХ З БУДИНКІВ, ЯКІ ГОРЯТЬ ТА ПІД ЧАС ГАСІННЯ ПОЖЕЖІ:

перед тим, як увійти в приміщення, що горить, накрийтеся мокрою ковдрою, будь-яким одягом чи щільною тканиною;
відкривайте обережно двері в задимлене приміщення, щоб уникнути посилення пожежі від великого притоку свіжого повітря;
в сильно задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригинаючись;
для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;
у першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та старих людей;
пам'ятайте, що маленькі діти від страху часто ховаються під ліжко, в шафу та забиваються у куток;
виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер;
побачивши людину на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожену) і щільно притисніть до тіла, при необхідності, викличте медичну допомогу;
якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум'я, ні в якому разі не біжіть - це ще більше роздуває вогонь;
під час гасіння пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні гідранти, воду, пісок, землю, кошму та інші засоби гасіння вогню;
бензин, гас, органічні масла та розчинники, що загорілися, гасіть тільки за допомогою пристосованих видів вогнегасників, засипайте піском або грунтом, а якщо осередок пожежі невеликий, накрийте його азбестовим чи брезентовим покривалом, зволоженою тканиною чи одягом;
якщо горить електричне обладнання або проводка, вимкніть рубильник, вимикач або електричні пробки, а потім починайте гасити вогонь.

ПОЖЕЖА ЗАСТАЛА ВАС У ПРИМІЩЕННІ:

ви прокинулись від шуму пожежі і запаху диму, не сідайте в ліжку, а скотіться з нього на підлогу та повзіть під хмарою диму до дверей вашого приміщення, але не відчиняйте їх відразу;
обережно доторкніться до дверей тильною стороною долоні, якщо двері не гарячі, то обережно відчиніть їх та швидко виходьте, а якщо двері гарячі - не відчиняйте їх, дим та полум'я не дозволять вам вийти;
щільно закрийте двері, а всі щілини і отвори заткніть будь-якою тканиною, щоб уникнути подальше проникнення диму та повертайтесь поповзом у глибину приміщення і приймайте заходи до порятунку;
присядьте, глибоко вдихніть повітря, розкрийте вікно, висуньтеся та кричіть "Допоможіть, пожежа!", а якщо ви не в змозі відкрити вікно - розбийте віконне скло твердим предметом та зверніть увагу людей, які можуть викликати пожежну команду;
якщо ви вибрались через двері, зачиніть їх і поповзом пересувайтесь до виходу із приміщення (обов'язково зачиніть за собою всі двері);
якщо ви знаходитесь у висотному будинку не біжіть вниз крізь вогнище, а користуйтеся можливістю врятуватися на даху будівлі, використовуйте пожежну драбину, під час пожежі заборонено користуватися ліфтами

У всіх випадках, якщо ви в змозі, викличте пожежну команду (телефон-101).

ПОЖЕЖІ В ЛІСАХ, СТЕПАХ ТА НА ТОРФОВИЩАХ.

Масові пожежі можуть виникати в спеку та при посухах від ударів блискавки, необережного поводження з вогнем, очищення поверхні землі випалюванням сухої трави та з інших причин. Вони можуть викликати ураження людей та тварин, спалах будівель в населених пунктах, дерев'яних мостів, дерев'яних стовпів ліній електромереж та зв'язку, складів нафтопродуктів та інших матеріалів, що горять.

ВИ ОПИНИЛИСЯ У ОСЕРЕДКУ ПОЖЕЖІ:

не панікуйте та не тікайте від полум'я, що швидко наближається, у протилежний від вогню бік, а долайте крайку вогню проти вітру, закривши голову і обличчя одягом;
з небезпечної зони, до якої наближається полум'я, виходьте швидко, перпендикулярно напряму розповсюдження вогню;
якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість, ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям, що знаходиться низько над поверхнею землі - повітря тут менш задимлене, рот і ніс при цьому прикривайте одягом чи шматком будь-якої тканини;
гасити полум'я невеликих низових пожеж можна, забиваючи полум'я гілками листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим грунтом та затоптуючи ногами, будьте обережні в місцях горіння високих дерев, вони можуть завалитися та травмувати вас;
під час гасіння пожежі, не відходьте далеко від доріг та просік, не випускайте з уваги інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв'язок за допомогою голосу.
особливо будьте обережні у місцях торф'яних пожеж, враховуйте, що там можуть створюватися глибокі вирви, тому пересувайтеся, по можливості, перевіряючи палицею глибину слою, що вигорів;
після виходу із осередку пожежі повідомте місцеву адміністрацію та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.

РАДІАЦІЙНА НЕБЕЗПЕКА

Факторами небезпеки радіації є: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.), внаслідок радіаційної аварії.

ДІЇ У ВИПАДКУ ЗАГРОЗИ ВИНИКНЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ НЕБЕЗПЕКИ:

При оголошенні небезпечного стану не панікуйте, слухайте повідомлення.
Попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.
Дізнайтеся про час та місце збору мешканців для евакуації.
Зменшіть проникнення радіаційних речовин в квартиру (будинок): щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте.
Підготуйтеся до можливої евакуації: упакуйте у герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби, питну воду. Підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук).
Перед виходом з приміщення від'єднайте всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкніть газ та воду.

ДІЇ У ВИПАДКУ РАПТОВОГО ВИНИКНЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ НЕБЕЗПЕКИ:

З одержанням повідомлення про радіаційну небезпеку негайно укрийтеся в будинку. Стіни дерев'яного будинку послаблюють іонізуюче випромінювання в 2 рази, цегляного - у 10 разів; заглиблені укриття (підвали): з покриттям із дерева у 7 разів, з покриттям із цегли або бетону у 40 - 100 разів.
Уникайте паніки. Слухайте повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій.
Зменшіть можливість проникнення радіаційних речовин в приміщення.
Проведіть йодну профілактику. Йодистий калій вживати після їжі разом з чаєм, соком або водою 1 раз на день протягом 7 діб: дітям до двох років - по 0,040 г на один прийом; дітям від двох років та дорослим - по 0,125 г на один прийом. Водно-спиртовий розчин йоду приймати після їжі 3 рази на день протягом 7 діб: дітям до двох років - по 1-2 краплі 5% настоянки на 100 мл молока(консервованого) або годувальної суміші; дітям від двох років та дорослим - по 3-5 крапель на стакан молока або води. Наносити на поверхню кінцівок рук настоянку йоду у вигляді сітки 1 раз на день протягом 7 діб.
Уточніть місце початку евакуації. Попередьте сусідів, допоможіть дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.
Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води, найпростіші засоби санітарної обробки та інші необхідні вам речі у герметичну валізу.
По можливості негайно залишіть зону радіоактивного забруднення.
Перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть протигаз (респіратор, ватно-марлеву пов'язку), верхній одяг (плащ, пальто, накидка), гумові чоботи.
З прибуттям на нове місця перебування, проведіть дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному пункті або ж самостійно (зняти верхній одяг, ставши спиною проти вітру, витрясти його; повісити одяг на перекладину, віником або щіткою змести з нього радіоактивний пил та вимити водою; обробити відкриті ділянки шкіри водою або розчином (типу ІПП-8), який буде виданий кожному. Для обробки шкіри можна використовувати марлю чи просто рушники.
Дізнайтеся у місцевих органів державної влади адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!

Використовуйте для харчування лише продукти, що зберігалися у зачинених приміщеннях, консервацію і не зазнали радіоактивного забруднення; не вживайте овочі, які росли на забрудненому грунті; не пийте молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовиськах.
Не пийте воду із відкритих джерел та із мереж водопостачання після офіційного оголошення радіаційної небезпеки, колодязі накрийте.
Уникайте тривалого перебування на забрудненій території.
У приміщеннях, щодня робіть вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів.
У разі перебування на відкритій, забрудненій радіоактивними речовинами місцевості, обов'язково використовуйте засоби захисту: для захисту органів дихання - протигазом, респіратором, ватно-марлевою чи протипиловою пов'язкою, зволоженою марлевою пов'язкою, хустинкою або будь-якою частиною одягу; для захисту шкіри - спеціальним захисним одягом типу ОЗК, плащем з капюшоном, накидкою, комбінезоном, гумовим взуттям і рукавицями.

Дії у разі надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

ЯК УБЕРЕГТИСЯ ВІД УдАРУ БЛИСКАВКИ

Ураження блискавкою досить не часте явище. Воно складає десятимільйонну долю ризику. Але нинішнього року вже зафіксовані кілька випадків. Щоб знизити ризик під час грози на відкритій місцевості не можна ховатися під високі дерева, особливо поодинокі.

Що цікаво: найбільш небезпечними з них є дуб, тополя, ялина та сосна. Дуже рідко блискавка влучає у вербу і клен, а найменш вірогідна її атака на кущі.

На відкритому просторі краще присісти у суху яму, траншею. Тіло повинно мати якнайменше точок дотику із землею.

Не потрібно бігти.

А у горах маємо уникати різних виступів і підвищень. Небезпечними можуть бути і металеві предмети, тож не варто перебувати поряд із ними, не потрібно купатися під час грози.

Тому якщо людина не розгубиться і згадає ці поради, її обмине навіть та десятимільйонна доля ризику, яку таїть у собі блискавка. Бо, як кажуть у народі, береженого і Бог береже.

ПОВІНЬ, ПАВОДОК

Фактори небезпеки повеней та паводків: руйнування будинків та будівель, мостів; розмив залізничних та автомобільних шляхів; аварій на інженерних мережах; знищення посівів; жертви серед населення та загибель тварин.

Внаслідок повені, паводку починається просідання будинків та землі, виникають зсуви та обвали.

ДІЇ У ВИПАДКУ ЗАГРОЗИ ВИНИКНЕННЯ ПОВЕНІ, ПАВОДКА:

Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та інструкції про порядок дій, не користуйтеся без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв'язку з вами.
Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.
Дізнайтеся у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації та готуйтеся до неї.
Підготуйте документи, одяг, найбільш необхідні речі, запас продуктів харчування на декілька днів, медикаменти. Складіть все у валізу. Документи зберігайте у водонепроникному пакеті.
Від'єднайте всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкніть газ.
Перенесіть більш цінні речі та продовольство на верхні поверхи або підніміть на верхні полиці.
Переженіть худобу, яка є у вашому господарстві, на підвищену місцевість.

ДІЇ В ЗОНІ РАПТОВОГО ЗАТОПЛЕННЯ ПІД ЧАС ПОВЕНІ, ПАВОДКА:

Зберігайте спокій, уникайте паніки.
Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі.
Надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.
По можливості негайно залишіть зону затоплення.
Перед виходом з будинку вимкніть електро- та газопостачання, загасіть вогонь у грубах. Зачиніть вікна та двері, якщо є час - закрийте вікна та двері першого поверху дошками (щитами).
Відчиніть хлів - дайте худобі можливість рятуватися.
Підніміться на верхні поверхи. Якщо будинок одноповерховий - займіть горішні приміщення.
До прибуття допомоги залишайтесь на верхніх поверхах, дахах, деревах чи інших підвищеннях, сигналізуйте рятівникам, щоб вони мали змогу швидко вас знайти.
Перевірте чи немає поблизу постраждалих, надайте їм, по можливості, допомогу.
Потрапивши у воду, зніміть з себе важкий одяг і взуття, відшукайте поблизу предмети, якими можна скористатися до одержання допомоги.
Не переповнюйте рятувальні засоби (катери, човни, плоти та інше).

ДІЇ ПІСЛЯ ПОВЕНІ, ПАВОДКА:

Переконайтесь, що ваше житло не отримало внаслідок повені ніяких ушкоджень та не загрожує заваленням, відсутні провалини в будинку і навколо нього, не розбите скло і немає небезпечних уламків та сміття.
Не користуйтесь електромережею до повного осушення будинку.
Обов'язково кип'ятіть питну воду, особливо з джерел водопостачання, які були підтоплені.
Просушіть будинок, проведіть ретельне очищення та дезинфекцію забрудненого посуду і домашніх речей та прилеглої до будинку території.
Здійснюйте осушення затоплених підвальних приміщень поетапно, з розрахунку 1/3 об'єму води на добу.
Електроприладами можна користуватися тільки після їх ретельного просушування.
Заборонено вживати продукти, які були підтоплені водою під час повені. Позбавтеся від них та від консервації, що була затоплена водою і отримала ушкодження.
Все майно, що було затопленим, підлягає дезинфекції.
Дізнайтеся у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

СИЛЬНИЙ ВІТЕР, ВКЛЮЧАЮЧИ ШКВАЛИ ТА СМЕРЧІ

Сильні вітри, шквали та смерчі - стихійне лихо, яке виникає в будь-яку пору року.

Синоптики відносять їх до надзвичайних подій із помірною швидкістю поширення, тому частіше всього вдається оголосити штормове попередження.

Фактори небезпеки сильних вітрів, шквалів та смерчів: травмування, а інколи і загибель людей; руйнування інженерних споруд та систем життєзабезпечення, доріг та мостів, промислових і житлових будівель, особливо їх верхніх поверхів і дахів; перекидання телеграфних стовпів, виривання дерев та утворення завалів; знищення садів та посівів на полях.

Сильні вітри, як правило супроводжуються зливами, що призводять до затоплень місцевості.

ДІЇ ПРИ ЗАГРОЗІ СТИХІЙНОГО ЛИХА ТА ОТРИМАННІ
ШТОРМОВОГО ПОПЕРЕДЖЕННЯ:

Уважно слухайте інформацію по телевізору та радіоприймачу про обстановку (час, напрямок руху та силу вітру), рекомендації про порядок дій.
Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.
Підготуйте документи, одяг та зберіть найбільш необхідні й цінні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик, приймач на батарейках.
Підготуйтесь до відключення електромережі, закрийте газові крани, загасіть вогонь у грубах.
Приберіть майно з двору та балконів у будинок (підвал), обріжте сухі дерева, що можуть завдати шкоди вашому житлу, машину поставте у гараж.
Поставте на підлогу речі, які можуть впасти і спричинити травми. Не ставте ліжко біля вікна з великими шибами.
Щільно закрийте вікна, двері, горищні люки і вентиляційні отвори; віконне скло заклейте, по можливості, захистіть віконницями або щитами.
Навчіть дітей, як діяти під час стихійного лиха. Не відправляйте їх у такі дні у дитячий садок та школу
Перейдіть у більш стійку капітальну будівлю, сховайтеся в підвалі або віддаленому від дерев і будинків погребі.
Худобу поставте у капітальному хліві, двері та ворота міцно зачиніть.
Якщо ви у човні та отримали штормове попередження або бачите наближення поганої погоди, негайно пливіть до берега

ДІЇ ПІД ЧАС СТИХІЙНОГО ЛИХА:

Зберігайте спокій, уникайте паніки, при необхідності надайте допомогу інвалідам, дітям, людям похилого віку та сусідам.
Закрийте вікна та відійдіть від них подалі.
Загасіть вогонь у грубах, вимкніть електро- та газо- постачання.
Зберіть документи, одяг та найбільш необхідні та цінні речі, продукти харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, ліхтарик, приймач на батарейках.
Перейдіть у безпечне місце. Сховайтеся у внутрішніх приміщеннях - коридорі, ванній кімнаті, коморі або та підвалі. Ввімкніть приймач, щоб отримувати інформацію.
Не намагайтесь перейти в іншу будівлю - це небезпечно.
Не користуйтеся ліфтами. Електромережу можуть раптово вимкнути.
Обминайте хиткі будівлі та будинки з хитким дахом, якщо лихо застало вас на вулиці. Вони руйнуються дуже швидко. По можливості заховайтеся в підвал найближчого будинку.
Якщо ви на відкритій місцевості, притисніться до землі на дні будь-якого заглиблення (яру, канави, кювету), захищаючи голову одягом чи гілками дерев.
Зупиніться, якщо ви їдете автомобілем. Не ховайтеся у ньому, а виходьте і швидко ховайтеся у міцній будівлі або на дні будь-якого заглиблення.
Уникайте різноманітних споруд підвищеного ризику, мостів, естакад, трубопроводів, ліній електромереж, водойм, потенційно небезпечних промислових об'єктів та дерев.
Не наближайтесь до води подивитися на шторм, сильні вітри здіймають величезні хвилі на морі, які накочуються на берег. Ви можете загинути.

ДІЇ ПІСЛЯ СТИХІЙНОГО ЛИХА:

Зберігайте спокій, заспокойте дітей та тих, хто отримав психічну травму в результаті лиха, оцініть ситуацію. Допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу тим, хто її потребує.
Переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Перевірте зовнішнім оглядом стан мереж електро-, газо- та водопостачання. Обов'язково кип'ятіть питну воду.
Не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу, доки не будете впевнені, що немає витоку газу. Перевірте, чи не існує загрози пожежі. При необхідності сповістіть пожежну охорону. Не користуйтеся телефоном, окрім як для повідомлення про серйозну небезпеку
Не користуйтеся ліфтами. Електромережу можуть вимкнути.
Не виходьте відразу на вулицю - після того, як вітер стих, через кілька хвилин шквал може повторитися.
Будьте дуже обережні, виходячи з будинку. Остерігайтесь: частин конструкцій та предметів, які нависають на будівлях; обірваних дротів від ліній електромереж; розбитого скла та інших джерел небезпеки.
Тримайтеся подалі від будинків, стовпів електромереж, високих парканів та іншого. Не поспішайте з оглядом міста, не відвідуйте зони руйнувань, якщо там не потрібна ваша допомога.
Дізнайтеся у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

ОЖЕЛЕДИЦЯ

Щорічно Міністерством охорони здоров'я України реєструється сумна статистика травмувань, пов'язаних з ожеледдю: за небезпечний сезон лікарі надають допомогу тисячам громадян, які постраждали на льоду.

Ми пропонуємо вам прості рекомендації, як уберегтися від значних неприємностей у період ожеледиці.

ПЕРЕД ВИХОДОМ ІЗ БУДИНКУ.

Змайструйте на підошви та каблуки вашого взуття "льодоступи":
- прикріпіть на каблук перед виходом шматок поролону (за розмірами каблука) або лейкопластиру;
- наклейте лейкопластир чи ізоляційну стрічку на суху підошву і каблук (хрест-навхрест або східцем) і перед виходом натріть піском (на один - два дні вистачає);
- натріть наждаковим папером підошву перед виходом, а краще прикріпіть його на підошву (але від води піщини наждакового паперу рано або пізно обсипаються);
- намажте на підошву клей типу "Момент" та поставте взуття на пісок, після цього сміливо виходьте на вулицю.
Пам'ятайте, що кращими для льоду є підошви з мікропористої чи іншої м'якої основи та без великих каблуків.
Людям похилого віку краще в "слизькі дні" взагалі не виходити з будинку. Але якщо потреба змусила, не соромтеся взяти палицю з гумовим наконечником або з шипом. Якщо у вас з собою торба, то вона повинна бути тільки такою, що можна носити через плече. Пам'ятайте, що дві третини травм люди старші 60 років одержують при падінні.
Прогулянки вагітних жінок в ожеледицю без супроводження -небезпечні для здоров'я.
Не виходьте без потреби на вулицю, якщо ви слабкі та неспритні. Зачекайте поки не приберуть сніг і не розкидають пісок на обмерзлий тротуар.

ЯК МОЖНА ЗМЕНШИТИ РИЗИК ТРАВМ У ОЖЕЛЕДИЦЮ.

Будьте напоготові про всяк випадок під час ходьби в такі дні - впасти.
Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, а ступайте на всю підошву. Руки повинні бути не зайняті торбами. Пам'ятайте, що поспіх збільшує небезпеку слизоти, тому виходьте із будинку не поспішаючи.
При порушенні рівноваги - швидко присядьте, це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.
Падайте в ожеледицю з мінімальним збитком для свого здоров'я. Відразу присядьте, щоб знизити висоту. У момент падіння стисніться, напружте м'язи, а доторкнувшись до землі, обов'язково перекотіться - удар, спрямований на вас, розтягнеться і витратить свою силу при обертанні.
Не тримайте руки в кишенях - це збільшує можливість не тільки падіння, але і більш важких травм, особливо переломів.
Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони покриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає травмувань.
Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо. Можна впасти та вилетіти на дорогу, а автомобіль може виїхати на тротуар.
Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та у ожеледицю. Пам'ятайте, що у ожеледицю значно збільшується гальмовий шлях машини і падіння перед автомобілем, що рухається, приводить як мінімум до каліцтв, а можливо і до загибелі.
Небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані. У стані сп'яніння травми частіше всього важкі, всупереч переконанню, що п'яний падає завжди вдало. У стані сп'яніння люди не так чутливі до болю і при наявності травми своєчасно не звертаються до лікаря, що завдає згодом додаткові проблеми та неприємності.
Якщо ви впали і через деякий час відчули біль в голові, нудоту, біль в суглобах, утворилися пухлини - терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можуть виникнути ускладнення з поганими наслідками.
Тримайтеся подалі від будинків - ближче до середини тротуару. Взимку, особливо в містах, дуже велику небезпеку являють собою бурульки. Найбільшу небезпеку бурульки становлять у період танення льоду та снігу.

ОБЕРЕЖНО - РТУТЬ!

Ртуть - метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах легко рухома рідина, що при ударі поділяється на дрібні кульки, у 13,5 разів важча за воду. Температура плавлення -38,87⁰С. З підвищенням температури випаровування ртуті збільшується. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні.

З попаданням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя.

Встановлено максимально припустиму концентрацію парів ртуті: для житлових, дошкільних, учбових і робочих приміщень - 0,0003 мг/м³; для виробничих приміщень - 0,0017 мг/м³. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м³ викликає гостре отруєння організму людини.

Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години: починається загальна слабкість, головна біль та підвищується температура; згодом - болі в животі, розлад шлунку, хворіють ясна.

Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам'яті і головна біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабкість, сонливість; з'являються - головна біль, апатія й емоційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а у важких випадках - ноги і все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а довгий вплив її викликає навіть божевілля.

ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПРИ РОЗЛИВІ РТУТІ У ПРИМІЩЕННІ.

ЯКЩО У ПРИМІЩЕННІ РОЗБИТО РТУТНОГО ГРАДУСНИКА:

виведіть з приміщення всіх людей, у першу чергу дітей, інвалідів, людей похилого віку;
відчиніть настіж усі вікна у приміщенні;
максимально ізолюйте від людей забруднене приміщення, щільно зачиніть всі двері;
захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;
негайно починайте збирати ртуть: збирайте спринцівкою великі кульки і відразу скидайте їх у скляну банку з розчином (2 г перманганату калію на 1 літр води), більш дрібні кульки збирайте щіточкою на папір і теж скидайте в банку. Банку щільно закрийте кришкою. Використання пилососу для збирання ртуті - забороняється.
вимийте забруднені місця мильно-содовим розчином (400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (20 грамів на 10 літрів води);
зачиніть приміщення після обробки так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями і провітрюйте протягом трьох діб;
утримуйте в приміщенні, по можливості, температуру не нижче 18-20⁰С для скорочення термінів обробки протягом проведення всіх робіт;
вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.

ЯКЩО РТУТІ РОЗЛИТО БІЛЬШЕ, НІЖ У ГРАДУСНИКУ:

зберігайте спокій, уникайте паніки;
виведіть з приміщення всіх людей, надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку - вони підлягають евакуації в першу чергу;
захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;
відчиніть настіж усі вікна ;
ізолюйте максимально забруднене приміщення, щільно зачиніть всі двері;
швидко зберіть документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі;
вимкніть електрику та газ, загасіть вогонь у грубах перед виходом з будинку;
негайно викликайте фахівців через місцевий державний орган з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. У крайньому випадку - зателефонуйте в міліцію.

Боротьба з великою кількістю ртуті та її парів дуже складна. Хіміки називають її демеркуризацією.

Демеркуризація проводитись двома способами:

хіміко-механічним - механічний збір кульок ртуті з подальшою обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами (після такого способу обробки приміщення потребує посиленого провітрювання);
механічним - механічний збір кульок ртуті з поверхні з наступною заміною підлоги, штукатурки або капітальним ремонтом будівлі (цей спосіб може застосовуватися разом з хіміко-механічним).

Якщо ви виявили або побачили кульки ртуті в будь-якому іншому місці, будь ласка, негайно сповістіть про це місцеві органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення або міліцію.

ХІМІЧНА НЕБЕЗПЕКА

Аварії (катастрофи) на підприємствах, транспорті та продуктопроводах можуть супроводжуватися викидом (виливом) в атмосферу і на прилеглу територію небезпечних хімічних речовин (НХР), таких як хлор, аміак, синильна кислота, фосген, сірчаний ангідрид та інші. Це являє серйозну небезпеку для населення, заражене повітря уражає органи дихання, а також очі, шкіру та інші органи.

Фактори небезпеки викиду (розливу) хімічно небезпечних речовин: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.), крім того, внаслідок можливого хімічного вибуху виникнення сильних руйнувань на значній території.

ДІЇ У ВИПАДКУ ЗАГРОЗИ ВИНИКНЕННЯ ХІМІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ:

Сирени і переривчасті гудки підприємств - це сигнал "Увага всім". Негайно ввімкніть приймач радіотрансляційної мережі, або телевізор. Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та порядок дій.
При оголошенні небезпечного стану уникайте паніки.
Попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.
Виконайте заходи щодо зменшення проникнення отруйних речовин в квартиру (будинок): щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте.
Підготуйте запас питної води: наберіть воду у герметичні ємності, підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук).
Дізнайтеся у місцевих органів влади про місце збору мешканців для евакуації та уточніть час її початку. Підготуйтеся: упакуйте у герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби.
Перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту.

ДІЇ У ВИПАДКУ РАПТОВОГО ВИНИКНЕННЯ ХІМІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ:

Уникайте паніки. З одержанням повідомлення (по радіо або іншім засобам оповіщення) про викид (розлив) в атмосферу НХР та про небезпеку хімічного зараження, виконайте передбачені заходи.
Надягніть засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри.
По можливості негайно залишіть зону хімічного забруднення.
Якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти із району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні і негайно та надійно герметизуйте приміщення! Зменшить можливість проникнення НХР (парів, аерозолів) у приміщення: щільно закрийте вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки, щілини в рамах вікон та дверей заклейте, вимкніть джерела газо-, електропостачання та загасіть вогонь у печах. чекайте повідомлень органів влади з питань надзвичайних ситуацій за допомогою засобів зв'язку.
Знайте, що уражаюча дія конкретної НХР на людину залежить від її концентрації у повітрі та тривалості, тому якщо немає можливості покинути небезпечну зону не панікуйте і продовжуйте вживати заходи безпеки.
Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води та інші необхідні речі у герметичну валізу та підготуйтеся до евакуації.
Попередьте сусідів про початок евакуації. Надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.
Залишаючи приміщення (квартиру, будинок) вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту.
Виходьте із зони хімічного зараження в бік, перпендикулярний напрямку вітру та обходьте тунелі, яри, лощини - в низинах може бути висока концентрація НХР.
При підозрі на ураження НХР уникайте будь-яких фізичних навантажень, необхідно пити велику кількість рідини ( чай, молоко, сік, вода) та звернутися до медичного закладу.
Вийшовши із зони зараження, зніміть верхній одяг, ретельно вимийте очі, ніс та рот, по можливості прийміть душ.
З прибуттям на нове місця перебування, дізнайтеся у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ УРАЖЕННІ НХР.

В першу чергу негайно захистіть органи дихання від подальшої дії НХР.

Надягніть на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов'язку, попередньо змочивши її водою або 2% розчином питної соди у випадку отруєння хлором, а у разі отруєння аміаком - водою або 5% розчином лимонної кислоти. Винести потерпілого із зони зараження та забезпечити йому спокій і тепло.

Запам'ятайте! Перша медична допомога ураженим НХР в осередку хімічного ураження полягає у захисті органів дихання, видаленні та знезараженні стійких НХР на шкірі, слизових оболонках очей, на одязі та негайній евакуації за межі зараженої зони.

При отруєнні хлором винести потерпілого із зони зараження При зупиненні дихання зробити штучне дихання. Шкіру, рот, ніс промити 2% розчином питної соди або водою.

При отруєнні аміаком винести потерпілого із зони зараження, шкіру, рот, ніс промити водою. В очі закапати по дві-три краплі 30% альбуциду, в ніс - оливкове масло.

При необхідності відправити потерпілого до медичного закладу.

Як звернутися при небезпечній чи надзвичайній ситуації?

Від того як швидко та оперативно ти повідомиш відповідні служби захисту залежить життя людей. Вчасно викликавши відповідну службу можна попередити надзвичайну ситуацію.

Чи завжди зручно турбувати людей, якщо сталася чи має статися небезпечна подія? Звичайно так! Робота спеціальних служб захисту і порятунку -- допомагати людям у скрутній ситуації.

Можливо тобі здаватиметься, що все минеться, ти соромишся зателефонувати, покликати на допомогу чи звернутися до дорослих на вулиці. Соромливість — ознака гордого самолюбства, а не покірливості. Звертайся обов’язково! Краще пізніше пересвідчитися, що небезпека була не такою вже й великою і попросити пробачення за те що ти потурбував людей ніж дати ситуації набрати найгірших незворотних наслідків.

Проте пам’ятай, що безпідставно викликати служби порятунку теж не варто, адже в цей час комусь може бути дійсно необхідна допомога, а натомість вони мчать до тебе тільки тому, що “тобі здалося”, “тобі страшно”. Задумайся, десь через це може померти людина.

Куди звернутися при небезпечній чи надзвичайній ситуації?

Телефонувати необхідно не тільки у тих випадках якщо тобі загрожує небезпека, а й у випадках якщо небезпека загрожує іншим, чи ти став свідком подій.

За телефоном 101 – служба порятунку. Телефонуй за цим номером у випадках, коли твоєму життю загрожує небезпека. Наприклад при пожежі, повені інших надзвичайних ситуаціях, загрозі руйнування будинку та випадках, якщо людина провалилася, застрягла. А також якщо ти знайшов старі снаряди чи інші вибухонебезпечні предмети.

Служба порятунку належить до Міністерства надзвичайних ситуацій. Міністерство надзвичайних ситуацій (МНС) України забезпечує захист людей від надзвичайних ситуацій. Адреса: 01030, м. Київ-30, вул. О. Гончара, 55а. Телефони: (044) 247-31-78, 247-32-22. Знайти інформацію про діяльність цього міністерства ти можеш в інтернеті http://www.mns.gov.ua/.

За телефоном 102 – міліція. Телефонуй у випадках крадіжок, нападів, бійок, домагань незнайомих людей, дорожньо-транспортних пригод, виявленні слідів кримінальних злочинів. Варто зателефонувати, якщо незнайомець, що просить відчинити двері квартири представляється міліціонером. Міліція та дорожня автоінспекція відносяться до Міністерства внутрішніх справ(МВС).

МВС України забезпечує захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, веде боротьбу із злочинністю, охороняє громадський порядок, забезпечує безпеку дорожнього руху. Знайти інформацію про діяльність цього міністерства ти можеш в інтернеті http://www.centrmia.gov.ua/first.htm. Електронна пошта: [email protected].

Поштова адреса: вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024, Україна. Телефон: (044) 256-0333; факс : (044) 256-1633. Делефон довіри МВС України 8(044) 256-16-75, 256-16-76

Департамент ДАЇ МВС України http://www.sai.mia.gov.ua. 04171 м. Київ – 71 вул. Лук’янівська, 62. У випадку терористичного акту чи підозри на наявність вибухового пристрою можна звертатися до служби порятунку, міліції, а також до співробітників служби безпеки України..

Служба безпеки України бореться із злочинами проти миру i безпеки людства; тероризму, корупцiї, органiзованої злочинностi та iнших протиправних дiй.

Приймальня Служби безпеки України розміщена за адресою вул. Володимирська, 35, м. Київ. –телефон приймальні (044) 226-25-64.

Крім приймальні у Києві звернутися можна і до обласних управлінь Служби безпеки України, причому звертатися можна цілодобово. Вхід до приймальні для всіх вільний. Вхід позначений вивіскою: "Приймальня Служби безпеки України”.

За телефоном 103 – швидка допомога. Телефонуй у випадках, пов’язаних із захворюваннями, травмами, укусами тварин та небезпечних плазунів, комах. А також при погіршенні самопочуття сторонніх людей. Швидка допомога входить до структури Міністерства охорони здоров’я.

Міністерство охорони здоров'я України охороняє здоров’я людей, організовує надання медичної допомоги.

Інформацію про діяльність цього міністерства ти можеш знайти в інтернеті http://www.moz.gov.ua/ Електронна пошта [email protected].

За телефоном 104 – служба газу. Телефонуй якщо ти відчуваєш запах газу в квартирі.

Крім того існують інші спеціалізовані рятувальні служби, проте їхні телефони необхідно дізнатися через довідкову службу 109. Деякі служби порятунку діють на комерційній основі, тому дізнайся про це заздалегідь.

За телефоном 8-800-500-21-80 – телефон довіри працює з 9⁰⁰ до 21⁰⁰ без перерви, а також працює у вихідні та святкові дні. Телефонний дзвінок за цим номером безкоштовний з будь-якої точки України. Телефонуй у випадку, якщо у тебе є серйозна проблема пов’язана з: складною психологічною ситуацією, насильством, включаючи сексуальні домагання, експлуатацією, батьками, включаючи жорстоким ставлення, самотністю, проблемами з коханими, друзями, вчителями та вихователями, шкідливими звичками – тютюнопалінням, вживанням алкоголю і наркотиків, з приводу пошуку інформації для вирішення твоєї проблеми. Звертайся по цьому телефону у випадку стресів, психологічних зривів, коли не знаєш, що робити, чи не бачиш виходу, коли здається, що немає чого жити далі. Тебе вислухають, зрозуміють та разом з тобою знайдуть вихід з проблемної ситуації. Вся інформація твого звернення розголошуватися не буде, тобто є конфіденційною. Консультації можуть надаватися також анонімно, тому якщо ти дуже боїшся, можеш не казати своє прізвище та місце проживання. Роботу соціальних служб та телефонів довіри координує Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді.

Міністерством України у справах сім'ї, дітей та молоді допомагає дітям, молоді, сім’ям у вирішенні їхніх проблем та надає велику кількість різноманітних соціальних послуг через центри соціальних служб для молоді, http://www.dksm.gov.ua

Куди звернутися у випадку жорстокого поводження?

Держава здійснює захист дітей від усіх форм фізичного та психічного насилля, образ, недбалого і жорстокого поводження з ними, експлуатації, включаючи сексуальні домагання, у тому числі з боку батьків або осіб які їх замінюють. Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

За Українським законодавством заборонені фізичні покарання дитини батьками, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність.

У випадку, якщо така ситуація сталася звернутися можна до:

Служби у правах неповнолітніх,
Органів внутрішніх справ зокрема до дільничного міліціонера, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, або будь-якого працівника міліції.
Органів та закладів освіти, зокрема до керівництва будь-якої школи.
Органів та закладів охорони здоров’я – лікарень, поліклінік тощо.
Управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді.
Центрів соціальних служб для молоді.

Звернутися можна усно і письмово. Всі служби та установи не мають права розголошувати відомості звернення, а також, на твоє прохання висловлене у будь якій формі (усній чи письмовій) не розголошуються прізвище, місце проживання та навчання. Всі звернення до служб захисту і порятунку обов'язково приймаються та розглядаються, відмова у їх прийнятті забороняється.

Звернутися ти можеш сам, або разом з товаришами чи рідними усно чи письмо, надіслати звернення поштою або передаються особисто чи через когось.

Як оформити письмове звернення? У письмовому зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, викладено суть питання, пропозиції, прохання чи вимоги, поставлено підпис та дата.

Письмові звернення, оформлені без дотримання цих вимог, повертаються заявникам з відповідними роз'ясненнями не пізніше як через десять днів від дня їх надходження.

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, за яким неможливо встановити авторство, визнається анонімним і не розглядається.

Не турбуй служби порятунку та допомоги безпідставно! Кількість працівників цих служб обмежена і може статися, що поки тобі відповідають десь помирає людина, тільки через те, що не може додзвонитися.

5. Безпека дорожнього руху.

          Щоденно більша частина населення нашої країни бере участь в дорожньому русі в ролі водіїв, пішоходів або пасажирів. Тому без перебільшення можна сказати, що забезпечення безпеки дорожнього руху є важливою державною проблемою, що має велике соціальне значення. Від її успішного вирішення залежить життя і здоровя людини.
         Сьогодні автокатастрофи за кількістю жертв поступаються лише серцево-судинним і раковим захворюванням, завтра вони можуть випередити їх. Так, за даними ДАІ МВС України, протягом останніх десяти років в Україні зареєстровано понад 403 тис. дорожньо-транспортних пригод (ДТП), в яких загинуло 68,7 тис. і травмовано майже 436,3 тис. осіб. Щорічно в ДТП втрачають життя 5,2 тис. і отримують травми 37 тис. людей. Кожні 16 хвилин у державі трапляється дорожня пригода. Майже кожні 2 години гине людина. Дуже часто в ДТП потрапляють діти. Так, впродовж 2000 року в дорожньо-транспортних пригодах загинуло 314 і зазнало поранень 4613 дітей віком до 16 років. Непокоїть те, що 50 загиблих і 532 поранених – дошкільнята. Страждають переважно діти-пішоходи, які нехтують правилами дорожнього руху, та діти-велосипедисти.
         Найбільш поширеними видами подій є наїзди на пішоходів та перешкоди, зіткнення і перекидання транспортних засобів, які становлять близько 88% від усіх ДТП. Найбільша кількість ДТП і потерпілих реєструється в липні - листопаді, з "піком" аварійності в жовтні. На ці місяці, наприклад, в 1997 році припало 54% усіх ДТП та потерпілих в них. Преважна більшість ДТП відбувається в другій половині доби, а найбільша тяжкість наслідків ДТП припадає на 4 годину ранку. У цей час кожна третя ДТП закінчується смертельним наслідком.
         Дорожній рух - це процес руху транспортних засобів по дорогах, в якому дії його учасників - водіїв, пішоходів і пасажирів визначаються спеціальними правилами.
         Основним спеціальним нормативом, який визначає вимоги до дорожнього руху в цілому і до окремих його складових компонентів, що регламентують дії безпосередніх учасників даного процесу, є “Правила дорожнього руху”.
Правила дорожнього руху згідно Закону України “Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ПІШОХОДІВ

1. Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах і мопедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.
2. Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.
3. За межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.
Особи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, мопед або велосипед, повинні пересуватися в напрямку руху транспортних
засобів.
4. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі
світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
5. Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється тільки в напрямку руху транспортних засобів колоною не більш як по чотири особи в ряду за умови, що колона не займає більше половини ширини проїзної частини одного напрямку руху. Попереду і позаду колони на відстані 10-15 м з лівого боку повинні бути супровідники з червоними прапорцями, а у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості - із засвіченими ліхтарями: спереду - білого кольору, позаду - червоного.
6. Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх немає - по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у
світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.
7. Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
8. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної
частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.
9. У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.
У таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки
протилежних напрямків, а у разі їх відсутності - на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.
10. Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об'єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
11. Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, - на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.
12. На трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, пішоходам дозволяється виходити на проїзну частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая. Після висадки з трамвая необхідно залишити проїзну частину не затримуючись.
13. У разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного та (або) синього кольору і (або) спеціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від переходу проїзної частини або негайно залишити її.
14. Пішоходам забороняється:
а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;
в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;
г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;
ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;
д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.
15. У разі причетності пішохода до дорожньо-транспортної пригоди він повинен подати можливу допомогу потерпілим, записати прізвища та адреси очевидців, повідомити орган чи підрозділ міліції про пригоду, необхідні дані про себе і перебувати на місці до прибуття працівників міліції.
16. Пішохід має право:
а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;
б) вимагати від органів виконавчої влади, власників автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів створення умов для забезпечення безпеки дорожнього руху.

Правила поведінки пасажира в автомобілі.

Пасажир в автомобілі має поводитися так:

-- посадку та висадку з легкового автомобіля слід здійснювати не на проїзній частині, а в спеціально відведених місцях або біля бордюру і лише після повної зупинки транспорту; |найголовніше -- не зі сторони руху транспорту;

-- під час руху автомобіля не можна відволікати водія; чіпати ручки дверей; гратися гострими предметами; висовувати руки і голову у вікна автомобіля;

-- треба обов'язково користуватися ременями безпеки.

Правила поведінки пасажира в громадському транспорті

1. Якщо ви хочете скористатись громадським транспортом, не кидайтесь разом з натовпом до входу, не розштовхуйте людей, а краще допоможіть увійти і сісти будь-якій немолодій людині, чи жінці з дитиною, чи дівчині. Зайшовши, поводьте себе спокійно, не наступайте на чужі ноги і не працюйте ліктями.
2. Якщо ви зайняли вільне сидяче місце, не робіть вигляду, наче вас відволікає пейзаж за вікном, газета чи книга, ніби тому ви не помічаєте біля себе похилого віку жінку. Це стосується як хлопців, так і дівчат.
3. Якщо при вході в будь-який громадський транспорт хлопець пропускає дівчину вперед, то при виході він виходить першим і зупиняється, готовий допомогти їй, а якщо потрібно - подає руку. Так хлопець робить по відношенню до жінок усіх вікових категорій, а також по відношенню до літніх (хворих) чоловіків і дідусів.

В громадському транспорті не можна:

- грати на музичних інструментах чи включати голосно магнітофон;
- їсти, особливо морозиво, бо можна випадково забруднити кого-небудь чи себе самого;
- розгортати широко газету, заважаючи пасажирам;
- читати що-небудь через чуже плече;
- викидати сміття через вікно;
- займатись зачіскою і взагалі будь-яким туалетом;
- їздити в брудному одязі тощо.

При задушливій обстановці у вагоні транспорту треба спитати дозволу у тих, хто поруч стоїть або сидить : "Чи не зашкодить вам, якщо я відкрию вікно?"

Розмови в громадському транспорті.
Було б непогано, якби ви під час поїздки не забували, що навколо стоять і сидять пасажири, які мимоволі слухають , про що ви розповідаєте приятелю. Тому це не місце для душевних розмов. Тримайте свої секрети при собі, розкажете їх в іншому місці. Не говоріть про когось, називаючи ім'я та прізвище. І ні в якому разі не говоріть голосно.

Основні види дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Поведінка при ДТП.

Найбільш розповсюджені види ДТП -- це наїзд на пішохода, зіткнення, перекидання автотранспорту.

Існує декілька правил для тих, хто виявився свідком або учасником ДТП:

-- за будь-яких обставин не залишати постраждалого без допомоги;

-- негайно сповістити про пригоду в ДАІ (це не обов'язково у разі відсутності жертв, а в учасників -- претензій одне до одного);

— намагатися максимально зберегти всі сліди пригоди;

— свідкам наїзду або аварії, після якої водій покинув місце пригоди, запам'ятати та записати номер, марку, колір і прикмети машини та водія, викликати «швидку допомогу», сповістити дорослих та працівників ДАІ.

Безпека руху велосипедиста

Велосипед є транспортним засобом пересування, і на нього також поширюються правила дорожнього руху.

Правила користування велосипедом:

— кататися на дитячому велосипеді може навіть малюк, але тільки на закритих для руху машин майданчиках, стадіонах та інших безпечних місцях;

— їздити на велосипеді по дорогах дозволяється з 14 років;

— велосипед має бути обладнаний світловідбивачами -- спереду білого кольору, з боків -- оранжевого, ззаду -- червоного;

Велосипедистові забороняється:

— рухатися по проїзній частині, коли поряд є велосипедна доріжка;

— рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);

— під час руху триматися за інший транспортний засіб;

— буксирувати велосипед;

— їздити, не тримаючись за кермо та знімати ноги з педалей;

— керувати велосипедом із несправним гальмом і звуковим сигналом, а також без освітлення у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.

Самозахист від ДТП.

Кращим засобом самозахисту від ДТП є виконання правил дорожнього руху. Досягти цього можна, завжди дотримуючись пішохідної дисципліни, а саме:

-- не переходити дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобілів;

-- не вибігати на проїзну частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;

-- ходити лише тротуарами, а якщо вони відсутні -- по узбіччю, обов'язково повернувшись обличчям до транспорту, що рухається,-- тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід -- водія;

-- зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліворуч, а, дійшовши до середини,-- праворуч;

-- на дорозі відстань до автомобіля залежить від швидкості, з якою той рухається, отже, навчіться розраховувати, коли до авто далеко, а коли -- близько; при цьому пам'ятайте, що навіть при швидкості 60 км/год гальмовий шлях автомобіля буде довшим за 15 метрів.

Пам'ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда. Нерідко саме велосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах. Чітко визначте для себе межі території для прогулянок, вулиці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами.

Основні правила поведінки дітей на вулиці

1. Загальна характеристика небезпечних вулиць та доріг

Небезпечні предмети (автомобілі, мотоцикли) рухаються зі швидкістю, що перевищує швидкість людини. Тому обставини можуть змінитись дуже швидко і бути пильними треба постійно.

На вулиці чимало об’єктів (автобуси, грузовики, дерева, кущі тощо), що заважають побачити небезпечний автомобіль. Тому основною навичкою має бути рефлекторне передбачення небезпеки, переховане за об’єктами, що заважають огляду. Крім того, на вулиці багато речей відволікає увагу пішохода, через що він не бачить небезпеки навіть тоді, коли ніщо йому не заважає. В цілому 90% дітей, постраждалих у ДТП, вчасно не помітили небезпеку з різних причин. Тому основним завданням, водночас із вивченням ПДР, є навчати дітей помічати, оцінювати швидкість транспорту, відстань до нього, напрямок майбутнього руху машини.

Більшість нещасних випадків трапляються тоді, коли діти поспішають, хвилюються, бігають. Тому поспіх і біг на проїжджій частині вулиці повинні бути виключені.

2. Об’єкти, що заважають своєчасно помітити небезпеку на дорозі:

- автобуси, тролейбуси, трамваї, що стоять на зупинці;

- автомобілі, що стоять на узбіччі тротуару;

- автомобілі, що стоять біля світлофорів;

- кущі, дерева, забори, стіни будинків, купи землі, снігу, тощо, групи пішоходів.

3. Речі, що відволікають увагу пішоходів:

- автобус, тролейбус, трамвай, на який треба встигнути;

- будинок, школа, магазин, що є ціллю руху;

- рідні, друзі, знайомі, яких діти побачили на іншому боці дороги;

- м’яч, собака, що з’явились на дорозі; розмова із пішоходом, разом з яким переходиш дорогу.

4. Ситуації, коли дитина виходить на дорогу,

не звернувши увагу на рух автотранспорту, трапляються:

- на вулиці із слабким транспортним рухом;

- якщо діти, граючись поблизу проїжджої частини, вибігають на неї не оглядаючись;

- якщо дитина на велосипеді швидко виїжджає на дорогу і не встигає озирнутись.

5. Ситуації коли дитина, навіть побачивши автотранспорт,
що рухається, робить помилки, трапляються, якщо:

- вона, не зумівши правильно оцінити відстань і швидкість автомобіля, починає переходити через дорогу;

- побачивши автомобіль, більше не дивиться в його бік, хоча початкова оцінка відстані може бути хибною, або автомобіль міг збільшити швидкість. Тому необхідно весь час стежити за транспортом, що їде;

- машина стоїть, а діти переходять дорогу ззаду – рухаючись назад, водій може не побачити дітей;

автомобіль наближається, а дитина сподівається, що водій її бачить і вчасно об’їде чи зупиниться.

Побутовий травматизм.

Саме частіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовий травматизм вважаються ушкодження, які діти отримали вдома у квартирі у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але самі небезпечні з них це опіки полум'ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше з них це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, а іноді і смерті. Це ж саме стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються.

У молодших учнів ушкодження можуть бути зумовлені різними причинами. Вони рухливі і нестримані пустують. Але вони рідко дістають травми в квартирі чи в школі, тому що авторитет дорослих є якимось бар’єром, тому діти намагаються позбутися нагляду і охоче проводять своє дозвілля на повір’ї зі своїми ровесниками, катаючись на велосипедах, самокатах, санках, лізуть на дерева, відкриті люки, драбини. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поручні сходів, несправні велосипеди теж дуже небезпечні. Особливо небезпечними для дітей не огороджені ділянки де проводяться ремонті роботи. Часто діти падають з висоти – балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм.
Діти середнього і шкільного віку хочуть унаслідувати свої героїв з кінофільмів, які їм подобаються. Вони з захопленням граються у війну, ковбоїв з задоволенням долають перешкоди, демонструючи при цьому свою відвагу, спритність, силу. Проте це все нерідко призводить до біди. Зараз всюди в побуті користуються газом і електроенергією, а невміле поводження з приладами теж стає причиною нещасть. Діти інколи хапаються за неізольовані проводи, оголені контакти електропроводів, вставляють в розетки, шпильки, цвяхи і нерідко дістають опіки та ушкодження тканин тіла.

Уличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження яких зазнають на вулиці, травми від транспортних засобів. Головними причинами вуличного травматизму - недоробки халатність працівників жеків, будинкоуправлінь, будівельних організацій. Це несправні балкони, неогороджені канави, відчинені люки тощо. Взимку особливо небезпечні великі бурульки, що звисають з дахів будинків, під час ожеледі - не посипані піском або сіллю тротуари.

Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися яв влітку так і взимку. Головною причиною утоплені є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти топляться, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища.

Нещасні випадки у побуті та перша медична допомога

У побуті виконуються різні роботи: куховарення, майстрування, ремонтні роботи та інші, в залежності від схильностей тієї чи іншої людини. Останнім часом у зв’язку з скрутним економічним станом в країні збільшилась кількість нещасних випадків при ремонті самотужки своїх осель, електричних приладів тощо, тому що вартість відповідних послуг перевищує можливість їх оплати. Домашні роботи виконують люди різного віку - від дітей до дідусів і бабусь, з різним рівнем освіти і ті, хто не має найменшого поняття про техніку безпеки. Досить часто вони не мають необхідних навиків, застосовують небезпечні прийоми, нехтують правилами безпеки. Нерідко вдома немає необхідного інструменту, пристосувань, а якщо і є, то вони не завжди у справному стані. Майже третина нещасних випадків у побуті трапляється внаслідок вживання алкоголю, а пожеж - більше половини.

Травматизм у дітей обумовлений в основному особливостями дитячого віку: ступенем розумового і фізичного розвитку, відсутністю необхідного життєвого досвіду, підвищеною допитливістю, схильністю до пустощів та ін. Велике значення в попередженні дитячого травматизму має правильна організація побуту в дитячих закладах і вдома, належний нагляд за ними, систематична виховна робота. Побутові травми у дітей нерідко виникають при відсутності порядку в домашньому господарстві, недбалому зберіганні горючих, отруйних, вибухових речовин, сірників, ліків тощо. Основними причинами дорожньо-транспортних і вуличних дитячих травм є, крім вказаних вище, незнання правил поведінки на вулиці, основ правил дорожнього руху. Деякий процент дітей отримує травми на несправних ігрових майданчиках і під час спортивних ігор, особливо, коли ці заняття проходять без належного контролю з боку дорослих.

Кухня — це приміщення, що має найбільше потенційно небезпечних і шкідливих факторів, які за несприятливих умов можуть зашкодити здоров’ю людини. Наявність вогню, гарячих предметів і рідин може спричинити термічні опіки тіла, пожежу. Наявність газових приладів (плити, водогрійні колонки) створює небезпеку вибуху і пожежі при порушенні правил їх експлуатації. Травму можна одержати при неправильному користуванні ріжучими або колючими предметами (ножем, виделкою, пилкою тощо). Кислоти, луги можуть викликати хімічні опіки.

Найбільш розповсюдженою причиною побутових медикаментозних отруєнь стали заспокійливі та снодійні ліки. Передозування нерідко стає небезпечним для життя людини. Будь-які ліки, а заспокійливі і снодійні особливо, слід приймати, суворо дотримуючись вказаної в рецепті рекомендації, а зберігати ліки (в тому числі і вітаміни) необхідно в місцях, недоступних для дітей.

Одним з розповсюджених джерел харчових отруєнь можуть бути продукти харчування, заражені деякими мікробами, які виділяють дуже сильні отрути білкової природи. До таких мікробів в першу чергу належить паличка ботулінуса, токсин якої є найсильнішим з природних отрут. Смертельною є доза всього лише 10-10 г/кг. Отруєння виникає в результаті вживання консервованих мяса, риби, грибів, плодів і овочів, заражених спорами цих бактерій, які розвиваються в безкисневому середовищі. Після звичайного для харчових отруєнь початку (блювання, пронос, біль в животі) через декілька годин настає послаблення зору, порушення мови і акту ковтання внаслідок паралічу мязів глотки і горлянки, потім настає параліч інших мязів, що призводить до загибелі хворих. Профілактика цих важких отруєнь полягає, по-перше, в необхідності ретельного промивання і кулінарній обробці продуктів домашнього консервування, по-друге, категорично забороняється вживати в їжу продукти із роздутих банок або банок з пошкодженими швами.

При ремонтних роботах можуть бути такі небезпечні і шкідливі фактори:

* токсичність розчинників, лаків і фарб;

* несправний інструмент;

* несправні електроприлади;

* гострі кромки інструменту, матеріалів;

* незручна поза;

* можливість падіння предметів;

* можливість падіння з підмосток;

* електрична напруга в захованій електропроводці.

Ці фактори самі по собі, а ще вірогідніше — при відсутності відповідних навиків і нехтуванні правилами безпеки можуть спричинити нещасні випадки, іноді з важкими наслідками.

При користуванні електричним інструментом необхідно дотримуватись ряду заходів безпеки. Неприпустимо виконувати огляд, ремонт і переналадку, не відключивши інструмент від мережі; працювати з дисковою пилою, шліфувальним кругом без захисних кожухів.

Ручний інструмент повинен бути справним, правильно заточеним, мати надійне кріплення з рукояткою. Не рекомендується використовувати інструмент не за призначенням - це звичайно веде до травм. Ремонт електропобутових приладів краще довірити майстрам-спеціалістам. Це не лише вбереже вас від нещасного випадку, але й може зберегти вам значно більші кошти на вимушену купівлю нового приладу замість зіпсованого вами при невмілому ремонті.

Наслідками нещасних випадків можуть бути різні види травм: поранення, кровотечі, струс головного мозку, вивихи, переломи кісток, опіки, ураження електрострумом. До раптових захворювань відносяться інсульт та інфаркт.

Кожна людина повинна володіти мінімальним обсягом знань про прийоми першої медичної допомоги при нещасних випадках і раптових захворюваннях. Багатьох з потерпілих можна було б врятувати, якби оточуючі вміли надати їм першу допомогу і зробити це якомога раніше.

Розрізняють рани: поверхневі, глибокі і проникаючі в порожнину. За способом виникнення рани поділяють на: різані, рубані, колоті, забиті, рвані, вкушені, вогнепальні. При будь-якому пораненні найбільша небезпека криється в кровотечі та інфекції. Тому завданням першої допомоги є зупинити кровотечу і запобігти зараженню рани.

Якщо рана дуже кровоточить, то спочатку слід зупинити кровотечу, а потім приступити до перев’язки. Шкіра навколо рани 2...3 рази протирається від країв до периферії шматком марлі чи вати, змоченим розчином йоду, зеленки, спиртом (в крайньому випадку - бензином). Але не можна заливати ці засоби в рану! Не допускається також промивати рану водою, видаляти з неї інородні тіла і бруд, засипати порошками або класти мазь чи вату. Після цього на рану накладають стерильну пов’язку, а при її відсутності - чисту тканину, рушник, косинку тощо.

Кровотечу з рани зупиняють за допомогою стискаючої пов’язки. Сильну артеріальну кровотечу зупиняють накладанням джгута. Його накладають на підійняту кінцівку вище місця поранення, обов’язково захистивши шкіру тканиною чи одягом. Джгут повинен бути затягнутим рівно настільки, щоб припинити кровотечу і не більше того. Джгут накладається не більше, ніж на 1...1,5 години. Під джгут кладуть записку із вказаним часом його накладання.

Найголовніше в першій допомозі при вивихах і переломах - забезпечити нерухомість пошкоджених дільниць. При вивихах ні в якому разі не намагайтесь самі вправляти пошкоджений суглоб. При переломах кісток кінцівок передусім треба зафіксувати відламки, найкраще за допомогою шини, яка повинна мати таку довжину, щоб займати як мінімум два суглоби - вище і нижче від місця перелому. Переломи у випадку правильно наданої першої допомоги загоюються вдвічі швидше.

Удар голови небезпечний тяжкими ускладненнями. Потерпілого необхідно укласти, розстібнути комірець, покласти на голову холод, терміново викликати лікаря.

Інсульт (крововилив у мозок) відмічається, як правило, у літніх людей, хворих на гіпертонію чи атеросклероз. При інсульті можливі втрата мови, параліч частини тіла, втрата свідомості. Обличчя перекошується, робиться синюшним. Дихання стає рідким або, навпаки, частішає. При ознаках інсульту розстебнути одяг, укласти хворого в ліжко з підведеним оголівям. На голову кладуть холод, ноги зігрівають грілкою. Терміново викликають лікаря.

Інфаркт міокарду в більшості випадків починається різкими тривалими болями в ділянці серця або за грудиною. Іноді ознакою інфаркту бувають задихання, серцева астма або біль в животі. Хворий інфарктом міокарду потребує екстреної медичної допомоги, тому, якщо біль не полегшується після прийому валідолу чи нітрогліцерину, необхідно негайно викликати швидку допомогу. Хворий до її прибуття повинен нерухомо лежати там, де його застав приступ. Будь-які рухи можуть призвести до трагічного наслідку.

Будьте вкрай обережні з побутовим газом!

Якщо ви відчули запах газу в будинку, негайно зателефонуйте в аварійну газову службу! Разом із сусідами спробуйте виявити місце і джерело витоку газу. Якщо необхідно проникнути в квартиру, звідки йде газ, ламайте двері. Оголосіть про небезпеку всім мешканцям будинку, переконайте їх не користуватися електричними дзвінками і відкритим вогнем. Повідомте диспетчеру ГРЕП про те, що трапилося. Евакуюйте мешканців із найближчих до джерела витоку газу квартир, виведіть на вулицю дітей і літніх осіб, дихаючи через мокру хустинку. Розчиніть вікна і двері, ретельно провітріть будинок. Після прибуття фахівців газової служби вкажіть їм джерело витоку газу і виконуйте їхні вказівки.

Якщо стався вибух газу, негайно викличте аварійну газову службу, пожежну охорону, міліцію і “швидку допомогу”, по можливості рятуйте сусідів з-під уламків стін і перекриттів, застосовуючи підручні засоби (ломи, багри, лопати, автомобільний домкрат і т.ін.), гасіть пожежу. Будьте гранично обережні: вибухи можуть повторитися. Якщо під час вибуху в сусідів ви перебуваєте у квартирі, перекрийте подачу газу і вимкніть всю електрику, негайно залишіть квартиру, закривши за собою двері. Якщо ви не зайняті гасінням пожежі або порятунком людей, вийдіть на вулицю і, залишаючись там до прибуття рятувальників, надайте першу медичну допомогу потерпілим.

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ НА ВОДІ

НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛИМ НА ЛЬОДУ
Надання допомоги людині, яка провалилася під лід, - надзвичайно небезпечне заняття, потребує зібраності та виваженості у діях.
Щоб допомогти терплячому лихо і не потерпіти самому, дотримуйтесь наступних правил:
1. Без потреби не виходьте на лід. Подумайте, чи зможете під час надання допомоги впоратись самотужки, чи краще покликати на допомогу ще кого-небудь. Якщо поряд нікого немає, то дійте продумано й обережно, щоб замість допомоги не погіршити становище.
2. Протягніть потерпілому довгу жердину, дошку, палицю від лиж, лижу, хокейну клюшку або киньте вірьовку, зв'язані паски тощо. Якщо вам все-таки необхідно вийти на лід, то ляжте на лід і повзіть по поверхні, штовхаючи рятувальний засіб перед собою або кидаючи поперед себе вірьовку чи пасок. Добре, якщо ви одягнете рятувальний жилет.
3. Будьте якомога далі від ополонки (краю крижини), протягніть потерпілому палицю, жердину чи киньте вірьовку. Якщо вірьовка чи трос закріплені на березі і не вистачає довжини, то міцно тримаючись за кінець вірьовки однією рукою, протягніть потерпілому другу руку.
4. Витягаючи потерпілого, попросіть його працювати ногами - так буде легше витягнути його з ополонки. Коли ви його витягай, не дозволяйте йому
підійматись на ноги, нехай він повзе вслід за вами до берега.
5. Після того, як витягнете потерпілого на берег у безпечне місце,
викличте "швидку медичну допомогу", надайте йому першу допомогу, необхідну при охолодженні організму. Перша допомога при гіпотермії (переохолодженні).
Ознаки гіпотермії:
- тремтіння й остуда, які можуть бути відсутніми на пізніших стадіях;
- оніміння;
- втрата координації рухів;
- зніяковіння, незвична манера поведінки;
- температура тіла нижче 35°С.
Якщо у потерпілого одночасно спостерігаються ознаки відмороження і гіпотермії, у першу чергу надавайте допомогу як при гіпотермії .Цей стан може призвести до смерті, якщо людину терміново не зігріти. Але навіть у цьому випадку не варто залишати без уваги відмороження, яке при тяжкому ступені може призвести
до ампутації пошкодженої частини тіла.
Гіпотермія належить до невідкладних медичних станів. Дотримуйтесь
принципів надання першої допомоги і виконайте додатково спеціальні заходи при гіпотермії:
-викличте "швидку медичну допомогу";
-поступово відігрійте постраждалого, загорнувши його у ковдри або сухий теплий одяг;
-не намагайтесь зігріти тіло потерпілого дуже швидко, не занурюйте його у теплу воду, швидке обігрівання може викликати серцеві проблеми;
-будьте надзвичайно уважними при поводженні із потерпілим;
по можливості прикладіть до тіла теплий предмет (гарячу грілку, пляшки із теплою водою);
-дайте тепле пиття, якщо потерпілий при свідомості.
Найкраще, якщо відігрівання буде відбуватись із середини тіла (тепле пиття) одночасно із відігріванням із зовні.

РЯТУВАННЯ ТА НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛИМ НА ВОДІ

Потопати може людина, яка не вміє добре плавати, фізично ослаблена або стомлена, хвора або поранена, а також людина, яка опинилась в холодній воді або випадково впала у воду. Якщо не допомогти цій людині, вона може загинути. Про те, що людині потрібна допомога, можуть свідчити такі ознаки:
- спроба плисти не призводить до просування вперед;
- на обличчі з'являється вираз відчаю;
- людина кличе на допомогу або махає руками, щоб привернути увагу;
хвора або поранена людина може триматись однією рукою за уражену частину тіла;
- людина намагається наблизитись до берега або човна, хапається за пліт або борт човна;
- потопаюча людина хаотично махає руками, намагаючись висунутись із води, щоб набрати повітря, замість того, щоб намагатись плисти;
- подібні намагання мимовільні та продовжуються недовго;
- тіло у воді перебуває у вертикальному положенні, ноги не виконують плавальних рухів.
                       Рятування потерпілих: Прийняття рішення
У такій ситуації особливе значення має правильний вибір способу надання допомоги потерпілому. Огляд місця події із метою виявлення реальної та потенційної загрози відіграє у такому випадку важливу роль. Слід розуміти, що потопаюча людина діє несвідомо та інстинктивно. Навіть якщо це дитина, чи дорослий потопаючий, вони можуть учепитись у вас мертвою хваткою та будуть тягнути вас під воду навіть тоді, коли вони перебувають уже під водою, але ще не знепритомніли. У такому разі ви не тільки не допоможете, але і самі можете потонути. Ось чому, допомагаючи потопаючому, ніколи не підходьте до нього близько спереду. Слід приближатись до потопаючого спереду, тримаючи поперед себе рятувальний круг, жердину чи інший плавучий засіб (рятувальний жилет, рятувальний нагрудник і таке інше). Тому потрібно швидко оцінити обставини і прийняти найбезпечніше рішення.
                           Способи надання допомоги потопаючому
Завжди розпочинайте із самого простого, а у разі невдачі перед тим, як приступити до більш ризикованих дій, краще подумайте, як зменшити ризик.
Словесний метод
Перебуваючи у безпечному для вас місці, ясно, чітко та коротко скажіть потопаючому, що і як він має робити, підбадьорюйте його словами, намагайтесь заспокоїти його, тоді він швидше зрозуміє ваші поради.
          Метод дистанційної подачі рятувальних засобів та витягання
Якщо поблизу вас є який-небудь плавучий предмет (краще рятувальний круг), киньте його так, щоб потопаючий міг за нього вхопитися. Краще, якщо встигнете прив'язати до нього вірьовку (пасок), за яку потім зможете підтягнути потерпілого до берега чи на мілину. Якщо ви знайшли вірьовку, то один кінець її закріпіть на плавзасобі або за береговий предмет, а інший - за рятувальний круг чи інший плавучий предмет, який ви подаєте потопаючому. Перед витягуванням потопаючого станьте так, щоб у вас була гарна опора або ухопіться за плавзасіб чи за береговий предмет, щоб ви самі не впали у воду і потопаючий не потягнув вас за собою.
                                                Вхід у воду на мілководді
Якщо нещастя трапилось на мілководді, можливо ви зможете наблизитись до потерпілого вбрід, щоб подати рятувальний засіб, але тримайте рятувальний засіб так, щоб він був між вами та потерпілим. Міцно стійте ногами на дні, тримайтесь однією рукою за яку-небудь опору, наприклад причал (кущ, гілку дерева), та протягніть довгу жердину потерпілому. Якщо присутніх багато, утворіть живий ланцюжок, міцно взявшись за руки.
Використання човна
Спробуйте наблизитись до потопаючого на човні так, щоб кинути йому який-небудь плаваючий предмет або простягнути жердину. Якщо човен невеликий, подавати жердину треба з носа або з корми, щоб при підтягуванні потопаючого човен не перекинувся. Якщо човен такого розміру, що можна на нього взяти постраждалого, підходити до потерпілого також потрібно носом або кормою, щоб при витягуванні його у човен, човен не перекинувся. Ніколи не стійте на човні на повний зріст під час рятування потопаючого.
                                                        Рятування уплав
При наближенні до потопаючого уплав, слід тримати поперед себе будь-який плаваючий предмет (краще рятувальний круг), щоб потопаючий хапався за нього, а не за вас, і подавати його на витягнутих руках, щоб потопаючий не зміг до вас дотягнутись. Підтримуйте із ним зоровий та голосовий контакт. Підбадьорюйте потерпілого, намагаючись примусити його працювати ногами у той час, коли за допомогою плаваючого предмета будете тягти його до берега чи до найближчої мілини.
                                           Буксирування потерпілого
При буксируванні вплав потерпілий може бути не у змозі працювати ногами, щоб допомогти вам, але може вхопитись за вас руками. Тому потрібно буксирувати його на якомога більшій відстані від себе і бути готовим у будь-який момент ухилитись від його спроб вхопитись за вас руками. Спробуйте умовити його лягти на спину або перевернути його самому, якщо маєте такий досвід. Якщо ви не маєте нічого під руками, намагайтесь підпливти до нього ззаду, попросивши когось на березі відвертати його увагу від вас. Коли це не вдасться, спробуйте розвернути його спиною до себе, схопивши його лівою рукою за ліву руку якщо можливо, вище ліктя і різким рухом розвернути його спиною до себе і захопити його зігнутою у лікті лівою рукою під підборіддя. Утримуючи його лежачим на спині, буксируйте до берега або до найближчої мілини, одночасно спробуйте умовити його допомагати своїми ногами вам плисти. При цьому ніколи не забувайте про особисту безпеку. Якщо ви відчули, що втрачаєте контроль над своїми рухами або відчуваєте, що потерпілий ось-ось схопиться за вас руками, різко відштовхнувшись, тимчасово віддалитесь від нього, а відновивши координацію своїх дій, спробуйте знову надати допомоги потерпілому.
                                       Серцево-легенева реанімація
Утеплення - одна із форм механічної асфіксії, що розвивається у результаті попадання рідини у дихальні шляхи або внаслідок ларингоспазму і припинення дихання чи з зупинкою серця в результаті психічної (страх) і рефлекторної (удар об воду, холодовий шок) дії. Невідкладна допомога повинна бути спрямована на якнайшвидше відновлення дихання і кровообігу. Витягши потерпілого із води, необхідно:
швидко очистити верхні дихальні шляхи від піску, мулу та водоростей, для чого, ставши на праве коліно, покласти потерпілого вниз обличчям його черевом на своє ліве стегно, лівим передпліччям натиснути на спину, щоб вивільнити від води та інших предметів дихальні шляхи, одночасно пальцями правої руки вичищати порожнину рота від мулу, піску та водорослів;
одночасно з очищенням ротової порожнини подразнювати корінь язика та глотку пальцями, щоб викликати блювання, яке прискорить відновлення життєвих функцій;
-покласти потерпілого на спину, щоб голова була відкинута назад, для розправлення дихальних шляхів, для цього можна використати валик з одежі, дитячий рятувальний круг тощо;
- визначте наявність дихання протягом 5 секунд;
- якщо воно відсутнє, почати робити штучну вентиляцію легень потерпілого способом "з рота в рот";
-визначте наявність пульсу на сонній артерії протягом 10 секунд;
за його відсутності водночас із штучним диханням виконується непрямий масаж серця (на одне вдування робиться від п'яти до п'ятнадцяти масажних поштовхів на грудну клітину /на грудину між ребрами в районі серця/), і цей цикл повторюється знову;
-разом із штучним диханням здійснюється нагрівання тіла розтиранням.
Добре тренований рятувальник починає робити штучну вентиляцію легенів методом "із рота в рот" або "із рота в ніс" під час доставки потерпілого до катера або на берег.
Одночасно із наданням допомоги необхідно викликати "швидку медичну допомогу" або якнайшвидше, не припиняючи реанімації, доставити потерпілого до лікарні.

Перша (долікарська) медична допомога у разі нещасних випадків, надзвичайних подій

При нещасних випадках дуже важливо до приїзду лікаря своєчасно надати першу долікарську допомогу потерпілому. Контроль за організацією надання першої долікарської допомоги, наявністю та комплектністю аптечок, справністю пристосувань та засобів надання першої допомоги, а також навчання персоналу покладається на педагогічних працівників працівників та адміністрацію школи

Схема послідовності дій при наданні першої допомоги:

Вивести потерпілого з оточення, де стався нещасний випадок.
Вибрати потерпілому найбільш зручне положення, що забезпечує спокій.
Визначити вид травми (перелом, поранення, опік тощо).
Визначити загальний стан потерпілого, встановити, чи не порушені функції життєво важливих органів.
Розпочати проведення необхідних заходів:

зупинити кровотечу;
зафіксувати місце перелому;
вжити реанімаційних заходів (оживлення): штучне дихання, зовнішній масаж серця;
обробити ушкоджені частини тіла.

Одночасно з наданням долікарської допомоги необхідно викликати швидку допомогу, або підготувати транспорт для відправки потерпілого до найближчої медичної установи.
Повідомити адміністрацію гімназії про те, що трапилось.

Важливо знати обставини, при яких сталася травма, умови, які спонукали до її виникнення, та час, годину і навіть хвилини, особливо, коли потерпілий втратив свідомість.

Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.

Головне при наданні першої допомоги – якнайшвидше звільнити потерпілого від дії струму.

Для звільнення потерпілого від поражені електричним струмом необхідно:

вимкнути рубильник або викрутити запобіжник;
вимкнути струмоведучі, мережу живлення;
сухою палкою відкинути від потерпілого провід, який знаходиться під напругою, відтягнути потерпілого від електричних проводів, від струмопровідних частин установки.

При напрузі в установках до 1000 В можна взятися за сухий одяг потерпілого, не торкаючись відкритих частин тіла. Слід користуватися гумовими рукавичками або намотати на руку шарф, прогумовий плащ і т.і. Рекомендується стати на ізольований предмет (на суху дошку, на згорток сухого спецодягу).

У випадку судорожного обхвату потерпілим електричного проводу, який знаходиться під напругою, розгорнути руки потерпілому, відриваючи його від проводу послідовним відгинанням окремих пальців. При цьому працівник, який надає допомогу, повинен бути у діелектричних рукавицях і знаходитись на ізолюючій від землі основі.

При напрузі в електричних установах понад 1000 В рятівник повинен одягти діелектричні боти, рукавиці і діяти діелектричною штангою. Якщо потерпілий при свідомості, його кладуть у зручне положення, накривають теплим покривалом і залишають у стані спокою до прибуття лікаря.

Якщо після звільнення потерпілого від дії струму він не дихає, то потрібно негайно приступити до штучного дихання і непрямого (зовнішнього) масажу серця. Найбільш ефективним методом штучного дихання є «з рота в рот» та «з рота в ніс». Робиться це таким чином: стають з лівого боку від потерпілого, підкладають під його затилок ліву руку, а правою тиснуть на його лоб. Це забезпечить вільну прохідність гортані. Під лопатки потерпілому кладуть валик із скрученого одягу, а рот витирають від слизу. Зробивши 2-3 глибоких вдихи, особа, яка надає допомогу, вдуває через марлю або хустку повітря із свого рота в рот або ніс потерпілого. При вдуванні повітря через рот особа, що надає допомогу, закриває пальцями ніс потерпілого; при вдуванні через ніс потерпілому закривають рот.

Після закінчення вдування повітря в рот чи ніс потерпілого звільняють, щоб дати можливість вільного видиху. Частота вдування повітря потерпілому повинна бути 12-13 разів за хвилину.

При відсутності у потерпілого дихання і пульсу йому потрібно разом зі штучним диханням робити масаж серця. Робиться це так: потерпілого кладуть на спину на підлозі, звільняють грудну клітку від одягу, який стискає потерпілого. Особа, що надає допомогу, знаходиться з лівого боку від потерпілого, долонями двох рук натискує на нижню частину грудної клітки потерпілого з силою, щоб змістити її на 3-4 см. Після кожного натискування потрібно швидко забирати руки з грудної клітки, щоб дати можливість їй випростатись. У такій ситуації операції чергуються. Після 2-3 вдувань повітря роблять 4-6 натискань на грудну клітку. Для перевірки появи пульсу масаж припиняють на 2-3 секунди. Перші ознаки того, що потерпілий приходить до свідомості – поява самостійного дихання, зменшення синюватості шкіри та поява пульсу.

Констатувати смерть має право лише лікар.

Надання першої допомоги при пораненні й кровотечі.

Перша допомога при пораненні та кровотечі зводиться до обережного накладання на рану індивідуального пакета. При цьому мити її водою, змивати кров з рани забороняється.

Якщо індивідуального пакета немає, для перев’язування використовуйте чисту носову хустинку. У цьому випадку приготовлену для перев’язування тканину змочіть настойкою йоду так, щоб пляма йоду трохи перебільшувала розміри рани.

При кровотечі необхідно підняти поранену кінцівку, закрити рану перев’язувальним матеріалом і притиснути ділянку біля неї на 4-5 хв., не торкаючись рани пальцем. Після цього рану треба забинтувати. Якщо кровотеча продовжується, слід вдатися до здавлювання кровоносних судин за допомогою згинання кінцівки у суглобах, притискування кровоносних судин пальцями, джутом чи закруткою.

При накладанні джгута спочатку місце накладання обгортають м’яким матеріалом (тканиною, ватою тощо). Потім джут розтягують і туго перетягують ним попередньо обгорнуту ділянку кінцівки доти, поки не припиниться кровотеча.

При відсутності гумової трубки або стрічки, що розтягується, для джгута застосовують інші матеріали (мотузку, ремінь, рушник тощо). У цьому випадку такий джут зав’язують вузлом на зовнішньому боці кінцівки і використовують як закрутку. У вузол просовують важіль (паличку, металевий стержень), яким закручують закрутку до припинення кровотечі. Через 1 годину після накладання джгута його попускають на 5-10 хв., щоб не виникла небезпека омертвіння знекровленої кінцівки. При пораненні великих судин шиї і верхньої частини грудної клітки джут не накладається. Кровотеча зупиняється при натисканні пальцем на поражену судину у самому місці поранення.

Перша допомога при переломах, вивихах, розтягу зв'язок суглобів, ударах.

При переломах, вивихах необхідно надати потерпілому зручне положення, яке виключає рухи пошкодженої частини тіла. Це досягається шляхом накладання шини, а при її відсутності можна використати палки, дошки, фанеру, і т.і. Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно іммобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча чи стегна, - то три суглоби. Накладають шину поверх одягу або кладуть під неї що-небудь м’яке – вату, шарф, рушник. Шина повинна бути накладена так, щоб центр її знаходився на рівні перелому, а кінці накладалися на сусідні суглоби по обидва боки перелому. Фіксація відкритого перелому вимагає дотримання додаткових умов. З метою попередження забруднення рани, необхідно змастити поверхню шкіри навколо рани настоянкою йоду, попередньо зупинивши кровотечу, і накласти стерильну пов’язку.

Особливо небезпечні травми хребта. У таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину дошку, щит, двері тощо.

При переломі ребер необхідно міцно забинтувати груди або стягнути їх рушником під час видиху. При ушкодженні тазу необхідно обережно стягнути його широким рушником, покласти на тверді ноші, а під зігнуті і розведені колінні суглоби підкласти валик.

При переломах і вивихах ключиці у підм’язову западину кладуть вату або інший матеріал, згинають руку в лікті під прямим кутом і прибинтовують її до тулуба. Рука нижче ліктя повинна перебувати у косинці, яку підв’язують до шиї.

При переломах і вивихах кисті та пальців рук роблять таким чином: кисть руки з вкладеним у долоню жмутом вати, бинта (пальці зігнуті) прикладають до шини, яка повинна починатися біля середини передпліччя і закінчуватися біля кінців пальців, і перебинтовують.

При розтягу зв'язок суглобів – підняти хвору кінцівку догори, накласти холодний компрес. При ударах із синцями не слід класти примочки, місце удару змастити настоянкою йоду і накласти пов’язку.

Перша допомога при опіках, теплових ударах.

При наданні першої допомоги при опіках, теплових ударах слід швидко припинити дію високої температури. Це має особливо велике значення при займанні одягу і при опіках рідиною через одяг. У першому випадку необхідно загасити полум’я, негайно накинути на людину, що горить, будь-яку цупку тканину, щільно притиснути її до тіла. Знімають тліючий одяг або обливають його водою.

При промоканні одягу гарячою водою, його також необхідно облити холодною водою або зірвати. Швидке занурення обпеченого лиця у холодну воду зменшує біль і тяжкість опіку.

Місце опіків кислотами ретельно промивають струменем води протягом 10-15 хв. Обпечене місце промити 5%-ним розчином перманганату калію, або 10%-ним розчином питної соди (одна чайна ложка на склянку води). На місце опіку накладають бинт. Місце опіків їдкими лугами (каустичною содою, негашеним вапном) промивають проточною водою протягом 10-15 хв., потім слабким розчином оцтової кислоти. Місце опіків накривають марлею.

Опіки бувають трьох ступенів. При опіках першого ступеня з’являються почервоніння, припухлість шкіри. Уражені місця обробляють спиртом, прикладають примочки з розчину перманганату калію і забинтовують. При більш тяжких опіках (II і III ступенів) обпечені місця спочатку звільняють від одягу, накривають стерильним матеріалом, зверху накладають шар вати і забинтовують. Після перев’язування потерпілого направляють у лікувальний заклад. При опіках не слід розрізати пухирі, видаляти смолисті речовини, що прилипли до обпеченого місця, віддирати шматки одягу, які прилипли до рани.

При опіках очей електричною дугою роблять холодні примочки з розчину борної кислоти, потім потерпілого направляють у медичний заклад.

При появі різних ознак теплового або сонячного удару потерпілого негайно виводять на свіже повітря або в тінь, потім його кладуть, розстібають одяг, що стискує, на голову і на серце кладуть холодні компреси, дають пити у великій кількості холодну воду, у тяжких випадках потерпілого обливають холодною водою.

При припиненні дихання або його утрудненні до прибуття лікаря потерпілому роблять штучне дихання.

Перша допомога при обмороженні, переохолодженні.

Обмороження виникає при місцевій дії холоду на тіло. Холод, діючи на судини, спричиняє їх звуження, внаслідок цього відбувається недостатнє кровопостачання певної ділянки тіла, що проявляється у зблідненні шкіри. Якщо вчасно не буде надано першу допомогу, то це може спричинити до відмирання тканини.

Розрізняють три ступені обмороження: I – побіління і втрата чутливості; II – почервоніння і поява «пухирів»; III – омертвіння тканин, які набувають буро-червоного кольору.

При обмороженні I ступеня слід розтерти обморожені місця тіла сухою теплою тканиною до почервоніння. При обмороженні II і III ступенів – накласти стерильні сухі пов’язки і забезпечити негайну доставку потерпілого у лікарню.

При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини. При середньому і тяжкому ступенях – тіло енергійно розтирають вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато пити.

Перша допомога при отруєнні.

Причиною отруєння є проникнення в організм людини різних токсичних речовин. Захворювання починається через 2-3 години, інколи через 20-26 годин.

Причиною отруєння оксидом вуглецю (II) – чадного газу - є вдихання продуктів горіння, диму. Потерпілому необхідно забезпечити приплив свіжого повітря. Якщо є можливість, - дати подихати киснем. Звільнити його від одягу, який утрудняє дихання, дати понюхати нашатирного спирту. На голову і груди потерпілого покласти холодний компрес. У разі припинення дихання необхідно робити штучне дихання.

При отруєнні кислотою, якщо нема симптомів, що свідчать про прорив стравоходу або шлунка, потерпілого слід напоїти розчином питної соди, водою. При отруєнні лугом потерпілого поять оцтовою водою, лимонним соком. При наявності підозри на прорив (нестерпний біль за грудною кліткою або в ділянці шлунка) потерпілому не слід нічого давати пити, а негайно транспортувати у лікувальний заклад.

При харчовому отруєнні потерпілому кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5-2 л води, а потім викликають блювання подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Можна дати 8-10 таблеток активованого вугілля. Потім дають багато чаю, але не їжу. Якщо після отруєння пройшло 1-2 години, і отрута надходить вже із шлунку до кишечника, то викликати блювання вже даремно. У такому випадку необхідно дати потерпілому проносне (2 столові ложки солі на 1 склянку води). Для зменшення всмоктування отрути слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту потерпілому можна дати розведені крохмаль або молоко.

Щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу, необхідно постійне спостереження за потерпілим.

Розроблено:

Заступником директора з НВР _________________________

Погоджено:

Директором Долинської ЗШ І – ІІ ст. __________________________

Долинська гімназія Новенської сільської ради

Безпека життєдіяльності